Вибори в Європарламент: Чи дійсно є змова ультраправих і які уроки має винести Україна

Червневі вибори до Європейського парламенту (ЄП) призведуть до змін політичного ландшафту континенту, адже під час них може статися правий поворот, який таїть у собі ризики для політичної конструкції ЄС аж до її руйнації. Такими прогнозами нині переповнений інформпростір. Так, прем’єрка Італії Джорджа Мелоні за кілька днів до старту голосування назвала ці вибори "референдумом, де обирають між двома Європами". "З одного боку, це ідеологічна, централізована, нігілістична, все більш технократична Європа. З іншого боку, це смілива й горда Європа, яка не забуває свої корені, тому що ці корені визначають, ким ми є, і допомагають нам орієнтуватися", – маніфестувала прем’єрка, яка представляє ультраправу партію "Брати Італії". Трохи раніше путінський дружок Віктор Орбан запропонував із Будапешту створити у новому Європарламенті цілу фракцію ультраправих. Але Мелоні, чия політсила входить до групи "Європейські консерватори і реформісти", згоди на ініціативу Орбана не дала. Й, очевидно, не дасть. Але сам факт серйозного збільшення чисельності правих у європейській політиці обіцяє суттєві її корективи. Їх необхідно враховувати в Києві. 

Як і кого обирають до Європарламенту

Вибори до законодавчих зборів Євросоюзу вже стартували з Естонії. Протягом 6-9 червня громадяни країн ЄС обиратимуть своїх слуг народу, які, втім, не матимуть права законодавчої ініціативи. Але обрані парламентарі змінюють склад Єврокомісії, яка розробляє закони, а ті потім депутати ухвалюють або відхиляють. Функції ЄП досить широкі – контролює всі інституції ЄС, приміром обирає голову Єврокомісії (зараз цей орган очолює Урсула фон лер Ляєн, за її часів на посаді суттєво прискорилася наша євроінтеграція), може відправити у відставку єврокомісарів, створювати різноманітні комітети для розслідування порушення законодавства спільного об’єднання, ухвалює бюджет тощо.

Ще кілька важливих нюансів для розуміння неймовірної важливості нинішніх виборів. Перший: хоча в ЄП й існують фракції, формально там є більшість та опозиція, але рішення ухвалюються простою більшістю голосів. Схоже до нинішнього українського парламенту, де президентській фракції допомагають ухвалювати закони депгрупи-сателіти, ідеологічно з монобільшістю не пов’язані. В діючому ЄП 7 груп і окремо – незалежні депутати. Найчисельнішою є група "Європейської народної партії" - ЄНП (177 нардепів). Це праві ліберали. В союзі з ними "Прогресивний альянс соціалістів і демократів" (144 мандати) – ліві ліберали, та "Альянс лібералів та демократів за Європу" (101 мандат). Спільно вони утворюють формальну більшість із 422 депутатів. В опозиції майже триста осіб, які входять до різних ідеологічних груп: "Зелені – Європейський вільний альянс", ліві та дві праві групи ("Ідентичність і демократія" і "Європейські консерватори та реформісти"). До першої входять відомі проросійські проекти "Альтернатива для Німеччини" (точніше, входили, їх нещодавно виключили за неонацистську заяву одного із лідерів) та французьке "Національне об’єднання" Ле Пен, до другої – партія Мелоні (Depo.ua серед перших передбачив, що ця політикиня, яку таврували фашисткою, буде нашим другом). До речі, "Фідес" Орбана входила до ЄНП, звідки її вигнали, а партія Фіцо, ще одного товариша путіна, який наразі лікується після скоєного на нього замаху, – до групи соціал-демократів. Проросійських словацьких депутатів прогнали два роки тому. 

Отож, для того, щоб перевернути хід подій у Європарламенті, правим та ультраправим потрібно з 720 мандатів (стількох депутатів обиратимуть цього разу) отримати понад половину. Що малоймовірно з двох причин. По-перше, ті серйозні здобутки, які їм пророчать соціологи, можуть і не стати реальністю, адже в країнах, де популярні ультраправі, у них є серйозні альтернативні суперники. По-друге, правим дуже складно домовитися про єдність в стінах Європарламенту, адже однією зі складових їхньої популістської ідеології є історичні міфи, які єднають нації, але розділяють багатонаціональну Європу. Станом на зараз група "Ідентичність і демократія", найбільш права з усіх, нараховує в ЄП 64 мандати. Якщо вона навіть зросте за чисельністю вдвічі, а це райдужний сценарій, але не домовиться з політичними партнерами, тоді буде просто великою опозиційною групою. А потенційних її союзників для коаліції – не видно.

Уявимо наступний розклад: в одній групі німецькі націоналісти з "АдН" та польські "конфедерати". Дружба між ними вдарить по їхніх рейтингах усередині Німеччини та Польщі. Або орбанівські націонал-консерватори, які ностальгують за угорською імперією, та націоналісти з країн, на чиї терени з Будапешта зазіхають. Швидше у новообраному депутатському корпусі виникне кілька правих груп, аніж відбудеться злука між ними.

Другий момент: у високих коридорах розуміють, що правий поворот – не просто гра популістів у самостійництво, а глобальний ризик для всього Євросоюзу, тому шукають механізми недопущення посилення впливу радикальних євроскептиків на ухвалення рішень. Такий собі "запобіжник від дурнів". Або "запобіжник від руки Москви". До цього стимулює і розвиток подій. Однією з фігур, яка може змінитися внаслідок обрання нового Європарламенту, є голова Євроради. Зараз на цій посаді друг України бельгієць Шарль Мішель. Якщо з обранням його ж або когось на заміну тягнутимуть, тимчасово булаву отримає Орбан. Адже Угорщина протягом найближчого півріччя головуватиме у Раді міністрів ЄС. Будапештський друг путіна розуміє, в якій вигідній ситуації опиняється у випадку затягування з обранням очільника Євроради, звідси і заклики до створення ультраправого об’єднання. Простіше кажучи, він прагне стати гравцем, з яким радитимуться, а не якого прагнуть позбутися як п’ятого колеса у возі. Нагадаємо про ініціативу Бельгії позбавити Угорщину права голосу в ЄС.

Ультраправої більшості не буде, але це не причина радіти

Згідно з різними опитуваннями в державах Євросоюзу популярність правих партій також різна. Приміром, у Німеччині соціал-демократи випереджують альтернативних націоналістів. У той час як у Франції "Нацоб’єднання" – лідирує. Чому жителі багатьох країн ЄС голосують за євроскептиків, серед яких не тільки праві, а й ліві – зрозуміло: проблеми з мігрантами, економічний спад в Європі та зростання цін, у тому числі викликані російською агресією проти України, маніпуляції навколо вищості державного суверенітету над правилами Євросоюзу тощо. Проте функціонування Європарламенту насамперед – це не окремі радикально налаштовані депутати, обрані у своїх країнах, навіть якщо їх кілька сотень, а вплив на європейську політику великих груп. Якщо обранці від "Фідес" не входять до якоїсь із них, а так зараз і є, вони майже ніяк не можуть відстояти інтереси своїх виборців. Тому заклики Орбана чи Ле Пен, чи навіть слова Мелоні – поки це нагнітання передвиборчої істерії для мобілізації виборців, а після обрання розклади в Європарламенті можуть бути досить несподіваними. Приміром, окремі експерти пророкують "Братам Італії" членство у групі Європейської народної партії, найвпливовішої в ЄП, а не серед малочисельних і відповідно менш впливових консерваторів. 

То ж якщо розмови правий поворот перебільшені, українцям нема чого переживати, бо наші сьогоднішні друзі лишаться на своїх позиціях? Не зовсім так. По-перше, домашні завдання, які перед українською владою поставлені і ще будуть ставитися європейськими партнерами, потрібно буде виконувати навіть швидше, аніж зараз. Бо противники членства України в Євросоюзі наростять свої лави й шукатимуть нагод не пустити нас до спільної європейської родини. По-друге, ймовірно збільшиться кількість незалежних депутатів, яких не візьмуть в жодну з груп. Скільки їх буде точно, сказати складно, але можна спрогнозувати, що значна їх частина працюватиме на розкол Європи. Це будуть троянські коники росії в Європарламенті від різних політсил, але переважно від крайніх правих і крайніх лівих. Вони там були завжди, нині їхній табун збільшиться. Не дарма головний дипломат ЄС Жозеп Боррель попередив про посилення російських інформаційних операцій під європейські вибори.

Отже, невеликий висновок. Перше: правий поворот, яким лякають, і значною мірою це робить кремлівська пропаганда, - інформаційна бульбашка. Якщо ультраправі й наростять політичні м’язи, то не до рівня важковаговиків. Друге: справжні європейські праві, а не куплені агенти кремля, завжди відстоюватимуть європейські християнські цінності і стоятимуть поряд із тими державами, які поділяють ті ж принципи. То ж не вони нам страшні, а різного роду радикально налаштовані популісти, котрі стоятимуть на заваді рішенням Євросоюзу, що плануються протягом каденції нового складу ЄП. Тут і велике розширення, в тому числі відкриття дверей для України, й продовження військової та фінансової допомоги нашій державі, й ефективна військово-політична відповідь на виклики, що постали перед Європою через агресію росії та геополітичну невизначеність Китаю, й задавнена реформа європейських інституцій задля пришвидшення їхніх рішень. Простіше кажучи, проблем багато, то ж вистачатиме тих, хто на них спекулюватиме. Ідеологічний окрас тут не гратиме ключову роль.

Нарешті – третє: поки Україна ще не член ЄС, а тільки наближається до цього об’єднання, у нас є час повчитися правилам демократичної політичної боротьби в Європі. Партії, які викликають у нас неприйняття, але мають підтримку населення у своїх державах, отримують медійні майданчики, з ними конкурують програмами, ідеологією, а не давлять цензурою і заборонами.