Погрози путіна союзникам України: Кого вони налякають та що буде далі

Головний військовий злочинець сучасності в інтерв’ю редакторам іноземних видань повторив стару брехню про буцімто готовність до мирних перемовин та огризнувся у бік НАТО, мовляв, росія не збирається з ним воювати. І тут же пообіцяв Заходу "асиметричну відповідь" за удари зброєю наших союзників по території країни-терористки. "Асиметрія" в його викладі полягає у постачанні далекобійної зброї у регіони, "де будуть завдаватися удари по чутливих об’єктах тих країн, які роблять це щодо росії". Правда, про це він сказав не як про доконаний факт, а в запитальній формі: "чому у нас немає права". Він постійно вів до того, що це росія захищається від нападок на неї. Що це, заїжджена платівка чи спроба підняти ставки? Спробуємо розібратися.

Кому путін може дати далекобійну зброю і чому це проблема "нейтральних" країн

Спочатку слід проаналізувати, чому путін виліз зі своїми заявами саме зараз. Перший момент: це відповідь на недавнє інтерв’ю президента США Джо Байдена виданню Time. Серед іншого глава Білого дому розповів про бачення миру в Україні та членства нашої держави у Північноатлантичному Альянсі. Нагадаємо цю фразу: "Мир виглядає як забезпечення того, щоб росія ніколи, ніколи, ніколи, ніколи, ніколи не окупувала Україну. Ось як виглядає мир. І це не означає НАТО, (що - ред.) вони є частиною НАТО. Це означає, що ми маємо з ними такі ж відносини, як і з іншими країнами, куди ми постачаємо зброю, щоб вони могли захистити себе в майбутньому". У нас вистачає критиків позиції Байдена, мовляв, він боїться запалати зелене світло вступу нашої країни до Альянсу на липневому саміті у Вашингтоні. Та насправді у цитованій заяві ключовий меседж у кілька разів повтореному слові "ніколи".

Тобто Байден дає зрозуміти, що, по-перше, ні про який нейтральний статус для України в обмін на замороження конфлікту з путіним не розмовлятимуть, по-друге, чим довше він воюватиме в Україні, тим жорсткішою щодо росії буде позиція США і союзників, а, отже, "червоні лінії" посуватимуться. Одна із таких "червоних ліній" – дозвіл бити західною зброєю по військових об’єктах на території путінської недоімперії – вже майже знята. І це те, чого дуже боїться диктатор. Тому для нього організували інтерв’ю для західної аудиторії, щоб обіцянками "покарати" Захід, налякати певну частину тамтешньої громадськості і підкинути своїм проксі тему для подальшої інформаційної кампанії зі страшилок і фейків.

Другий момент: погрози путіна нашим союзникам також слід розглядати у контексті Саміту миру, який відбудеться 15-16 червня у Швейцарії. У Москви лишилося небагато часу, щоб нашкодити цій події. І небагато можливостей. Depo.ua аналізував підготовку до саміту і, зокрема, наслідки відмови від участі в ньому Китаю. Після того, як Володимир Зеленський відверто звинуватив Пекін у спробах зірвати засідання в Швейцарії, китайці відповіли у звичному стилі "ми – за мир", але відразу ж у столиці піднебесної відбулися політичні консультації на рівні заступників міністрів закордонних справ України та КНР. Навряд чи після цього Сі Цзіньпін відправить свою делегацію на саміт, але очевидним є те, що звинувачення у грі на боці росії йому неприємні. Окрім того, подія, яка відбудеться у Швейцарії, це чіткий маркер – або держави, перш за все йдеться про Глобальний Південь, відправляють туди своїх представників, нехай і не вищого рівня, і таким чином стають в один ряд із цивілізованим світом, або не відправляють, тобто стають на бік росії, яка стратегічно програла.

Після оголошених намірів путіна постачати далекобійну зброю ворогам Заходу делегацій у Швейцарії поменшає? Скоріше навпаки. Перелік країн, яким росія може надати ракети чи далекобійну артилерію, куций. І всі ці країни становлять серйозну проблему для держав, які є великими регіональними гравцями.

Кому путін може запропонувати подібну зброю? У Північній Кореї вистачає своєї, вона сама допомагає росії. Китаю це непотрібно. Куба чи Венесуела влазити у це не будуть. Іран? У нього окремі зразки військової техніки кращі за російські. Залишаються сирійський диктатор Асад і єменські хусити. Останні своїми атаками шкодять Саудівській Аравії, Єгипту та іншим державам регіону, які займають нейтральну позицію щодо російської агресії проти України та не підтримують міжнародні антиросійські санкції. Обіцянки путіна мають настрашити їх, бо удари по "чутливих об’єктах" країн Заходу – це удари по їхній економіці. І втягування їх у військові конфлікти.

Чому "асиметрична відповідь" путіна не страшна

Третій момент: протягом останніх місяців, особливо після спроби російських окупантів захопити північ Харківщини, відбувається цікава трансформація в умах наших союзників – вони стають все більш радикальнішими у своїй позиції стосовно росії. Одна за одною країни-партнерки дають згоду на застосування своєї зброї по військових цілях на території рф. У Сполучених Штатах сформувалася двопартійна коаліція на підтримку використання американської зброї для глибоких атак по об’єктах росіян. Можна довго аналізувати причини зміни поведінки американців, головна – передвиборча гонка, коли і Джо Байден, і Дональд Трамп, і їхні прихильники прагнуть продемонструвати виборцям, що Америка – потужна сила, ключовий геополітичний гравець. На європейських політиків свій вплив мають вибори до Європарламенту, учасники яких – будь це ліві чи ультраправі – мусять чітко оформити свою позицію щодо російської агресії. Громадська думка в Європі – на нашому боці, за виключенням кількох хитких країн, ну а йти проти громадськості означає втратити голоси. Отже, вибори в США та в Євросоюзі стали нам у нагоді. Хоча Москва сподівалася,  що їй вдасться розколоти європейські еліти у питанні підтримки України.

Погрози путіна у цьому контексті виглядають останньою спробою вплинути на думки європейських виборців, які саме зараз обирають депутатів Європарламенту. Що ж до США, то, схоже, намагання кремлівського карлика підняти ставки тільки радикалізують проти нього політичні еліти за океаном. І це хороша новинна для нас.

Четвертий момент: до Саміту миру і після нього відбудеться кілька дуже важливих подій, які мають зробити стратегічну поразку путіна очевидною навіть для його тимчасових партнерів. По-перше, країни G7 та Євросоюз обговорюють запровадження санкцій проти банків третіх країн, які допомагають обходити санкції фінансовій системі росії. Москві вдається обходити обмеження через низку третій країн, зокрема, через Китай, Туреччину, Об’єднані Арабські Емірати та країни Центральної Азії. В разі досягнення домовленостей у рамках G7 ці та інші держави ризикують потрапити під санкційний удар.

По-друге, "Велика сімка" також обговорює можливість надання Україні кредиту, який погашатиметься завдяки доходам від заморожених російських активів. Прибутки від активів становлять приблизно від 3 до 5 мільярдів доларів щороку. Таке рішення не тільки полегшить вирішення проблеми дефіциту нашого бюджету, а й продемонструє путіну, що він та його режим неспроможні перечекати Україну та колективний Захід. Скільки б диктатор не кричав, що росію "обікрали", це не матиме жодного сенсу, адже росіян в Україні наші оборонці знищуватимуть зброєю, купленою за гроші від російських активів.

По-третє, Україна та США планують підписати двосторонню безпекову угоду в ході зустрічі Джо Байдена та Володимира Зеленського в Італії. Така угода стане важливою віхою не тільки тому, що Америка підпишеться під гарантіями безпеки для України, а й буде сигналом так званим "нейтральним" державам, чий бік обирати.

І, по-четверте: хоча Байден і не обіцяє формалізації членства України в НАТО, це не означає, що в липні у Вашингтоні Києву нічого не світить. Навпаки, учасники Альянсу запропонують Україні великий безпековий пакет. За словами посла Штатів в НАТО Джуліани Сміт, цей пакет слугуватиме мостом до нашого членства в Альянсі. "Частиною цього пакета буде мова, якою ми опишемо прагнення України до членства", – наголосила пані посол.

Все, що відбувається протягом останніх тижнів, можна описати як прискорення стратегічної поразки росії в Україні. Це не завершить війну просто зараз, але робитиме її перспективи для країни-агресорки ще більш примарними. У відповідь путін вирішив знову підняти ставки: перед внутрішньою аудиторією пограв м’язами, мовляв, можемо показати Америці кузькину мать, а зовнішній світ вирішив полякати химерними наслідками від передачі далекобійної зброї ворогам Заходу. Зазомбоване населення росії проковтне все, що завгодно, як ковтає багаторазові погрози "ядерним попелом", що ж до західної аудиторії, то тут ставка також не спрацює з причинин, викладених вище. До того ж путін ніколи не атакуватиме країни НАТО, бо жорстка відповідь не забариться. Його "асиметричність" може носити хіба гібридний характер – через сіяння страхів, втручання у вибори, провокування безладів тощо, та все це можливо припиняти на ранніх стадіях. Головне, щоб наші партнери не втратили темп тиску на кремль та його друзів.