Чи стали Шойгу та Патрушев "збитими льотчиками": Як путін тасує кадри та що це означає для нас

Чи остаточно "збили" Шойгу і навіщо путіну особисто вірний ревізор Білоусов

Поки що найбільш гучні зміни відбулися в міністерстві оборони та радбезі. Сергія Шойгу, який очолював міноборони з 6 листопада 2012-го, а до того з січня 1994 року керував міністерством надзвичайних ситуацій і кілька місяців – московською областю, путін зняв з посади і відправив секретарем до радбезу. Попередньо позбавивши секретарського крісла свого давнього соратника Миколу Патрушева, який сидів у ньому рівно 16 років. До цього путінського кадра повернемося згодом – він також отримав нову посаду, але менш статусну за попередню. А от на місце Шойгу неочікувано перевели Андрія Білоусова, який на момент призначення був першим віце-прем’єр-міністром і загалом має довгий послужний список, в якому і робота в якості помічника путіна, й урядові посади, і головування в раді директорів державного холдингу "РЖД". Білоусов, як і вся російська владна верхівка, знаходиться під міжнародними санкціями.

Версій розжалування Шойгу – кілька. Bloomberg, посилаючись на власні джерела, стверджує, буцімто у диктатора увірвавсь терпець, коли він оцінив здатність свого міністерства оборони вести війну в умовах повальної корупції. Та і минулорічний невдалий заколот "вагнерівців" міг стати відгомоном. Також американське видання пише, що Білоусова кадровим підвищенням заскочили зненацька, але він, як вірний путініст, від пропозиції не відмовився.

Висловлена версія виглядає навмисно закинутою "джерелами". По-перше, про гігантську корупцію, яку розвів в армії Шойгу, відомо всім і давно, проте тільки зараз у путіна дійшли руки до кадрових змін. При цьому міністра не погнали з усіх посад, не влаштували йому гучну корупційну епопею, а дали синекуру у радбезі. Нагадує операцію прикриття. Протягом короткого часу опинилися за ґратами підопічні Шойгу генерали Тимур Іванов і Юрій Кузнєцов. За різними підозрами, але сам факт заслуговує на увагу. У путіна і Шойгу гарні стосунки, завдяки чому останній так довго сидів у кріслі. Не виключено, що нинішня посада – це тінь, в якій вірний служака путіна побуде певний час, поки в очолюваному ним майже 12 років міністерстві інший вірний служака путіна Білоусов проведе косметичний ремонт. Те, що Шойгу ніхто не збирається звинувачувати в корупції, очевидно, але в даному випадку йдеться про більше – щоб ім’я старого міністра взагалі не фігурувало у поганому світлі. Тому не варто поспішати з висновками про програш Шойгу у міжвидовій боротьбі навколокремлівських щурів.

По-друге, зовсім не віриться у призначення Білоусова без попередження. В путінській системі влади так не буває. Тут можна погодитися з думкою експертів, що перед новим міністром поставлене завдання провести детальний аудит наявних ресурсів у російській армії для того, щоб вести війну максимально довго. Когось із генералів після аудиту посадять, але це не буде шоу, все робитиметься без галасу, бо росіянам ще сподобається і вони почнуть вимагати антикорупційних видовищ із вищими посадовцями у головних ролях.

Отже, короткий висновок. Перше: російська армія не послабить тиск на наших оборонців за свого нового міністра оборони. Він очевидно взагалі не втручатиметься у військові питання. Друге: заміна Шойгу здійснена не для гучних антикорупційних викриттів, як помилково вважають деякі наші та західні експерти, не для підвищення на цьому рейтингу путіна (його після обрання президентом це питання не цікавить), а є спробою показати Заходу, що новий міністр знайде ресурси для продовження війни. Тут важко не погодитися з оцінками Держдепу: перестановки в російському уряді свідчать, що путін відчайдушно хоче продовжувати загарбницьку війну проти України.

Третє: наступник Шойгу назвав свої пріоритети на посаді, серед них – постачання на фронт найсучаснішої техніки. Це не лише намагання пограти м’язами перед Заходом, мовляв, маємо ресурси і далі воювати в Україні, а прозорий натяк на посилення ОПК, метою чого є поновлення втрачених запасів зброї і техніки для можливого розгортання бойових дій в інших регіонах. У тому числі проти країн НАТО. Дехто запевняє: дива не станеться, росія нездатна на технологічні прориви, щоб конкурувати із Заходом. Але не варто займатися шапкозакидацтвом зразка літа-осені 2022 року, коли наші ура-патріоти переконували, що ракети у ворога от-от скінчаться. Наші партнери мають виявити максимальну зацікавленість у прискоренні економічного падіння росії, зняти всі заборони для України на атаки російських стратегічно важливих підприємств тощо. Інша справа, якою мірою члени Альянсу розуміють неминучість зіткнення з росією незалежно від того, дадуть вони зелене світло старту приєднання України, чи не дадуть.

Патрушев та інші. Кого ще підвищили і понизили

Після звільнення Миколи Патрушева з посади секретаря радбезу очікувалося, що таку фігуру не поставлять на нижчу посаду. Та виявилося, що йому знайшлося місце тільки серед помічників президента путіна. Досі Патрушев курував силовиків (зокрема, ФСБ), зараз він такий вплив може втратити. Як пояснив прес-секретар "бункерного" Дмитро Пєсков, давній соратник путіна куруватиме питання суднобудування. Але будуть й інші функції, повідомив він без уточнення. Та переведення в ранг помічника – не єдиний удар по Патрушеву. Помічником став і губернатор Тульської області Олексій Дюмін, якого вже давно називають "наступником путіна". І от Дюмін куруватиме питання ОПК. Це зоряний час для нього, його підвищили до рівня людини, вхожої в царські палати. Але, звісно ж, як Єльцин путін не вчинятиме, тобто владу не віддаватиме. Тому у Дюміна є шанс як ще більше наблизитися до тіла диктатора, так і програти внутрішньовидову гру.

Серед інших призначень – Олена Ямпольська. Ця підсанкційна депутатка думи радитиме путіну з питань культури. Хоча за етнічним походженням вона не росіянка, але відома своїми ультранаціоналістичними поглядами, зокрема, дуже активно підтримує РПЦ. При цьому є принциповою сталіністкою. Всіх інших помічників, крім Патрушева, Дюміна і Орешкіна, путін перепризначив. Останнього перевели в президентську адміністрацію. Де на своїх посадах лишилися і очільник адміністрації Антон Вайно, і його перші заступники Сергій Кирієнко та Олексій Громов, і вічний "рот" Дмитро Пєсков.

Напередодні цих перестановок росіянам показали новий склад уряду Михайла Мішустіна. Прем’єр на посаді лишився, хоча активно ходили чутки про можливу його заміну сином Миколи Патрушева Дмитром. Останній тепер буде віце-прем’єром. Тобто виріс у статусі з міністра сільського господарства, але не доріс до статусу глави уряду. Чому залишається Мушустін, зрозуміло: у нього немає амбіцій стрибнути вище. Але поява серед віце-прем’єрів Патрушева-молодшого – запобіжник про всяк випадок. За російською конституцією у випадку смерті президента до виборів країною керує глава уряду. На відміну від Патрушевих, Мішустін не з близького кола путіна. Може і в демократію погратися. То ж до нього приставили "смотрящого".

Інші зміни в уряді схожі на звичайне переставляння ліжок у борделі: вони відбулися тому, що кілька міністерських крісел стали вакантними. Їх заповнили не новими обличчями, а чиновниками, які працювали або в уряді, або губернаторами. Серед фігур, які отримали нові посади, цікаві тільки три. Першим заступником Мішустіна працюватиме Денис Мантуров. Також один із фаворитів путіна. Він замінить Андрія Білоусова. Міністром енергетики – кемеровський губернатор Сергій Цивілєв, жінку якого називають племінницею путіна. Не варто зайве нагадувати, якою бездонною годівницею для ОЗУ путіна є російська енергетика. Третя фігура – губернатор Курщини Роман Старовойт. Українці чули про нього в контексті того, що жителі Курської області відчувають на собі, що таке війна, яку росіяни розв’язали проти українців.

Утім, аналітики рекомендують дивитися не на прізвища міністрів, а на групи впливу (чи "башти кремля"), які за ними стоять. Найчастіше називають групи впливу Миколи Патрушева, очільника "ростеху" Сергія Чемезова, Сергія Кирієнка. Виглядає на те, що кадри розставлені з певним балансом між ними, але доволі хитким. Можна передбачити, що він буде ще більш хиткішим, коли почнеться павуча боротьба за найбільш ресурсну за бюджетними витратами військову сферу. І це для нас – добре.