Переговори з похибкою на війну: Скільки років Україна стоятиме під дверима ЄС

Як Україна виконувала домашнє завдання європейців

Два роки тому, 23 червня 2022 року, лідери 27 держав Європейського Союзу ухвалили рішення про надання Україні статусу кандидата в члени свого об’єднання. Цю безумовно позитивну історичну подію прискорила негативна – повномасштабне вторгнення росії на наші терени. Героїчна оборона українцями своїх земель, шок цивілізованого світу через побачені злочини окупантів на Київщині, в Маріуполі та інших містах легітимізували у громадській думці рішення про кандидатський статус України. Разом із нами такого ж статусу набула і Молдова, з якою протягом цих двох років наша держава рухалася до ЄС рука об руку. Зараз, після отримання переговорної рамки, наші країни хоч і крокуватимуть далі разом, проте рух цей може бути різним за швидкістю. Приміром, якщо головним уповільнювачем для України поки є війна, то перед Молдовою стоїть інший виклик – спроба проросійських сил повернути собі владу на президентських виборах у жовтні цього року. Окрім обрання президента, молдовани вирішуватимуть долю євроінтеграції на референдумі про вступ країни до ЄС. З огляду на значимість цих подій, росія робить і в подальшому робитиме все, щоб не допустити перемогу проєвропейської Майі Санду, яка балотуватиметься на другий термін. Щоб повторити в Молдові сценарій Грузії, влада якої все більше відвертає своїх громадян з європейського шляху.

Втім, повернемося до наших викликів. Разом із прискореним набуттям статусу кандидата Україна отримала від партнерів низку рекомендацій Єврокомісії. Depo.ua детально аналізував ці рекомендації, виконання яких два роки тому здавалося справою нелегкою. Особливо в пунктах, які стосувалися антикорупційної складової. Та хоч і не без затримок і гальмування, рекомендації українська влада виконала. Вже у листопада 2023-го у своєму звіті Єврокомісія відзначила прогрес, досягнутий Україною та іншими претендентами, та рекомендувала розпочати переговорний процес. Який, утім, європейці поставили на майже 9-ти місячну паузу. Причини цього були як у повільності української сторони в окремих моментах, так і у внутрішньополітичних баталіях у самому Євросоюзі. Йдеться про вибори до Європарламенту, на яких прогнозували шалений успіх ультраправих євроскептиків, частину з яких пов’язують із російським впливом. Свою присутність в ЄП ці сили поліпшили, однак омріяного у кремлі успіху вони не досягли. Depo.ua аналізував, чому мешканці європейських держав виказали високу довіру до партій, які мали більшість і в минулому складі парламенту. Проте пауза зі стартом перемовин не означала, що блокувався процес підготовки відповідних документів і процедур.

У лютому-березні відбулося дві важливі події. 1 лютого Євросоюз погодив виділення Україні додаткового пакету допомоги розміром 50 млрд євро. Рішення далося складно через ефективну роботу проти нашої держави угорського прем’єра Віктора Орбана, але все ж його схвалили. Це стало чітким сигналом від партнерів, що жодної втоми від України у них немає. А в березні Єврокомісія представила Раді ЄС проект переговорної рамки для нас та Молдови. Документ має три частини: 1) принципи, що регулюють переговори про вступ; 2) зміст переговорів; 3) процедура переговорів.

У червні старт перемовин підтримала Єврокомісія, далі рамку погодили посли ЄС, наступною стала Рада ЄС. І от у вівторок у Люксембургу нарешті покладуть початок довгоочікуваному переговорному процесу. Проте він є найскладнішою частиною шляху.

Що ж у переговорній рамці та коли Україна стане повноцінним членом ЄС

Не варто перейматися переможними заявами на цю тему від владних спікерів. Тут взагалі потрібно бути дуже обережними у прогнозах. Перемовини можуть як затягнутися, так і прискоритися. Швидше – перший варіант, але всяке може статися. Зі свого боку європейці проявили небачену політичну волю, не лише допомагаючи нашій державі фінансами та зброєю, але й ухвалюючи рішення авансом. Із похибкою на війну. Говорячи про терміни, переважно апелюють до шляху балканських країн. Але в кожного із кандидатів свій ритм і своя динаміка виконання умов. В середньому процес узгодження всіх позицій триває від 9 до 12 років, у когось – значно довше. Тут вже все залежатиме від виконання домашніх завдань, від успішності дипломатії та внутрішньої політичної кон’юнктури в Європі. Якщо остаточне набуття членства Україною відбудеться у 2030-му, буде диво. Коли ж оцінювати реалістично, то ця історична подія станеться в кращому випадку за каденції наступника діючого президента та не цього, а наступного складу Європарламенту, Єврокомісії та Ради Європи. Якщо станеться взагалі (сподіваємося на краще), адже на заваді може стати багато факторів. Від бажання української влади зберегти все, як зараз, до недружелюбства окремих країн ЄС. 

На старті переговорного процесу ми зітнемося з проблемою у вигляді угорського головування в Європі. Протягом півроку Будапешт докладе максимум зусиль для того, щоб дотискати Київ у питанні поступок щодо угорців Закарпаття. Ще одна неприємність очікуватиме на нас із Франції, де на дочасних виборах парламенту, схоже, більшість отримають ультраправі. За час переговорів подібних несприятливих обставин буде ще багато. Не слід забувати також, що в кінці шляху секає ратифікація остаточного тексту угоди всіма держави Євросоюзу. То ж до цього моменту доведеться зробити все, щоб в Європі у нас були лише друзі.

Та є і хороші новини. В ЄС існує консенсус щодо динамічності розширення. Для цього у 2020 році було розроблено відповідну методологію, яка застосовуватиметься і щодо нас. Її важлива складова – оцінювання заслуг кожної держави окремо. Такий підхід знімає проблему черговості вступ до ЄС: першим доєднається не той, хто довше стоїть у черзі, а хто обганяє інших у виконанні вимог. Крім того, для запобігання втомі від тривалого руху Брюссель пропонує стимулювати успішних кандидатів долученням до окремих напрямків співпраці. Провели у себе реформу за якимось напрямком – ласкаво просимо до нього приєднатися. Коротше кажучи, оновлена методологія відповідає принципу "швидше їдеш – далі будеш". Але на цьому шляху вистачає вибоїн, через які дуже швидко рухатися не вийде. Коротко їх перерахуємо.

Європейці почали скринінг нашого законодавства, який очікувано призведе до значної кількості рекомендацій стосовно узгодження із законодавством ЄС. Яких саме сфер стосуватимуться зауваження, зараз сказати точно не може ніхто. Можуть бути доволі неочікувані моменти. Але результатом мають стати швидкі рішення на рівні всіх гілок влади. На законодавчому рівні зі швидкістю виникають проблеми з причин залежності "слуг" від голосів груп-сателітів. Серед змін неодмінно будуть ті, які не влаштовуватимуть групи впливу, котрі контролюють депутатські групи. А рішення доведеться ухвалювати швидко, бо процедура передбачає положення, здатні навіть призупинити переговорний процес. Сподіваємося, до такого не дійде, але і без нього вистачає зачіпок. Приміром, вище згадувалося про аванси, але якщо країна не виконує взяті на себе зобов’язання, Євросоюз має право по-новому відкривати вже закриті розділи. Найгірше в цьому, що зупинити переговори для корегування в одному із напрямків має право будь-хто із 27 членів ЄС. То ж не слід підкидати скептикам приводи.

І без цього в Євросоюзі вистачатиме дебатів на тему, чи здатен він інтегрувати таку величезну державу та ще й із масштабними проблемами, спричиненими російською агресією. При цьому з невизначеними перспективами її завершення. Сам факт, що перед Україною запалили зелене світло для початку переговорів – однозначний плюс. Проте станом на зараз в цьому рішенні більше політики, аніж холодної прагматики.  

Окрім загальних вимог, серед яких фундаментальним є дотримання верховенства права та незалежності судової системи, Україні не уникнути і додаткових. Деякі, як от боротьба з корупцією на всіх рівнях, є нашим традиційним домашнім завданням, яке буде дуже скрупульозно перевірятися. То ж корупційні скандали, хвилями яких накриває країну, привертатимуть до себе додаткову увагу європейців. А особливо коли почнеться велика повоєнна відбудова. Точніше, європейців цікавитиме здатність антикорупційної системи без тиску, швидко і жорстко реагувати на корупційні злочини. Отже, тепер спихнути корупцію на російські ІПСО не вдасться.

Крім того, актуальним з часом стане дотримання демократичних норм у політичному процесі. Зокрема, свободи слова та вільного доступу до інформації. Про телемарафон, цензуру в українському медіа-просторі, про завелику роль президентського Офісу та його очільника пишуть вже провідні закордонні ЗМІ. На тривалому шляху переговорів будуть вибори, і не одні, під час них партнери уважно спостерігатимуть за дотриманням прав опозиції, за тим, наскільки вільною буде конкуренція. Тобто якщо якісь аванси і даватимуться, то точно не у сфері відповідності демократичним цінностям.