ХАМАС напав на Ізраїль: Як Україні не загубитися у вирі новин про нову війну

Хоча події Війни судного дня не ідентичні нинішнім, проте в них є й дещо спільне. Наприклад, як і тоді, зараз ізраїльська розвідка та її союзники проморгали напад. "Попри такий інтенсивний цифровий та супутниковий моніторинг, а також використання технологій прогнозування та розпізнавання обличчя, ХАМАС здивував служби безпеки Ізраїлю, так само як половину століття тому здивували Єгипет і Сирія. Тоді, схоже, що західні служби розвідки були так само не готові, як і зараз, – можливо, через те, що вони дуже зосереджені на Україні та росії", – робить неприємний висновок Politico. Неприємний і для ізраїльтян, і для нас та наших партнерів. Прив’язування нашої держави до чергового витка арабо-ізраїльського конфлікту - буцімто забагато уваги приділялося Україні, тому проґавили атаку ХАМАС – є маніпулятивним. Але воно буде неодноразово з’являтися у ЗМІ та заявах політиків, утомлених від війни росії проти України.

Це нагадало іншу гібридну маніпуляцію, до якої вдавався навіть папа Франциск, коли говорив, що українських біженців краще приймають через расизм. Схожість перекладання провини на Україну очевидна: українці вимушено стали біженцями не через колір шкіри та християнське віросповідання, а тікаючи від російської агресії, так само напад арабських терористів на Ізраїль стався не тому, що увага світу прикута до війни, яка точиться у нас, а тому, що внутрішні чвари, які останнім часом розхитують Ізраїль, притупили уважність до дій зовнішнього ворога. Нагадаємо: 1 листопада минулого року у цій державі відбулися п’яті за чотири роки вибори, які дуже поляризували суспільство. За підсумками виборів до влади прийшли "яструби" з партії "Лікуд" на чолі з Беньяміном Нетаньяху. Спокою це не додало: ізраїльтяни масово протестували проти судової реформи, вигідної для Нетаньяху для утримання влади. А зовнішній ворог бачив слабкість противника, готувався і завдав удару демонстративно на півстолітню річницю переможної для ізраїльтян війни Судного дня.

Яка, проте, не закінчила історію арабо-ізраїльського протистояння. І коли зараз глава уряду Нетаньяху каже, що Ізраїль мститиметься ХАМАС скрізь, перетворюючи місця, де він "ховається і діє", на "міста руїни", міністр оборони Ізраїлю Йоав Галант погрожує змінити реальність у секторі Газа на 50 років уперед, а представники Армії оборони Ізраїлю заявляють про намір покласти край анклаву Газа, стає зрозумілим, що ізраїльське керівництво налаштоване більше не допустити замороженого конфлікту. І, не виключено, вирішити проблеми з арабами-палестинцями приблизно у той спосіб, в який вирішився карабаський конфлікт, коли майже всі вірмени Нагірного Карабаху вимушені були втікати до Вірменії, влада якої визнала цю спірну територію азербайджанською. Правда, на території Палестини мешкає майже 5 млн і змусити всіх виселятися, неможливо. А от спроби це зробити становлять ризик конфлікту Ізраїлю навіть з поміркованими сусідами на кшталт Єгипту та Йорданії, а також втягування в нього ширшого кола держав.

Одним словом, чи дійсно у військово-політичного керівництва ізраїльської держави є план з тривалого примусу арабів до миру, чи всі заяви робилися емоційно, щоб показати рішучість власному населенню, побачимо по розвитку подій. Зараз важко сказати, які сили є у розпорядженні ХАМАС, також потрібне ретельне розслідування, які країни допомагали і продовжують допомагати бойовикам зброєю. Приміром, іранські депутати 7 жовтня скандували "смерть Ізраїлю". Привітав палестинських бойовиків із початком найбільшого нападу на Ізраїль і радник верховного лідера Ірану Алі Хаменеї Ях’я Рахім Сафаві. За повідомленням The Wall Street Journal із посиланням на високопоставлених членів ХАМАСу та Хезболли, офіцери Корпусу вартових Ісламської революції Ірану працювали з ХАМАС із серпня, щоб розробити повітряний, наземний та морський план вторгнення.

Бойові дії в Ізраїлі ще називають другим фронтом, відкритим путіним проти Заходу. Хоча немає доказів постачання росією зброї палестинським бойовикам, бачимо, як кремль перекладає провину за цей конфлікт на західні країни й цинічно закликає до дипломатії. Але заяви з Москви в даному випадку нічого не вирішують: її посередницька участь у врегулюванні арабо-ізраїльського конфлікту заблокована нею самою після вторгнення в Україну. Простіше кажучи, всі розуміють, що країна-терористка не може бути посередницею у будь-яких мирних переговорах.

А от у тому, щоб ЦАХАЛ не переміг швидко, росія точно зацікавлена, адже тепер Ізраїль, а не Україна, на перших шпальтах світових медіа. Не менше вона зацікавлена й у посиленні внутрішньополітичної кризи в Ізраїлі, яка загалом впливатиме на ситуацію на Близькому Сході. А також на позиції США – ключового союзника Ізраїлю. Ми ще побачимо різні "експертні" оцінки, що, мовляв, Вашингтон мало допомагає Єрусалиму. Зауважимо: США готують пакет військової допомоги своїм союзникам і допомагатимуть їм стільки, скільки знадобиться. Але війна, яку розпочав ХАМАС, обростатиме постійними спекуляціями та фейками, поширення яких росія поставить на конвеєр.

І останнє, про реакцію офіційних осіб України. Президент Володимир Зеленський підтримав Ізраїль. Підтримку ізраїльтянам висловило й багато інших українських політиків. Хоча нам є за що ображатися на тамтешню владу, яка так і не надала військову допомогу українцям. Проте її не надають й країни ісламського світу за виключенням кількох. Чи зміниться позиція Нетаньяху і він згодом віддячить Києву за вияв підтримки? Навряд. Але коли війну в Україні з передовиць відсуватиме війна в Ізраїлі, дуже важливо буде залишатися в інформаційному мейнстримі не тільки добрими словами на адресу країни, яка постраждала від агресії, а й посилювати сигнал цивілізованому світові, що у нього ще є час і засоби, аби показати силу терористам та ізгоям.