Хайп на порожньому: Чим закінчилася ізраїльська історія для Путіна і Зеленського

Візит Зеленського до Ізраїлю, від якого чекали радше "великої зради", ніж несподіваної "перемоги", завершився практично нічим.

Скориставшись нагодою, український президент реалізував більшість передбачених програмою дипломатичних тілорухів, але передав місця своєї делегації на Всесвітньому форумі пам’яті Голокосту тим, хто пережив ту трагедію. Уникнувши при тому потреби слухати виступ Путіна – і скромно мовчати у відповідь на можливі випаді і звинувачення.

Втім, можливо, знаючи про відсутність у залі як поляків, так і українців, Путін відмовився від ідеї в ході свого виступу на форумі звинуватити когось у нацизмі персонально. Тому російський президент обмежився дрібними фокусами – на кшталт тихого привласнення права говорити від імені "усіх мешканців колишнього Радянського Союзу". Чи встановленням в один логічний ряд "національного егоїзму, розбрату, сприяння будь-яким формам шовінізму, антисемітизму та русофобії".

Ще Путін натякнув на те, що чорна робота німецьких нацистів була б неможливою без "посібників", які у жорстокості "перевершували господарів". Після чого привів статистику стосовно кількості загиблих євреїв в Україні та в країнах Балтії і скромно промовчав про Білорусь та Росію, де чи то ніхто не загинув, чи то "посібників" не було.

Втім, ці мовні ігри є подробицями. Набагато цікавіше, чому на Всесвітньому форумі пам’яті Голокосту дали слово політику, який є найщедрішим спонсором сучасних європейських ультраправих рухів. І з відома і, вочевидь, за розпорядженням якого в "Л-ДНР" були створені концтабори для українців, які не надто радикально відрізняються від німецьких. І який вже під час свого візиту до Ізраїлю торгувався про обмін однієї єврейської дівчини, яку спіймали в Росії ніби як з 9 грамами гашишу і якій дали за це 7.5 років тюрми. Цю дівчину Путін обміняв на шматочок єрусалимської нерухомості – Олександрівське подвір'я, яке Ізраїль погодився передати Імператорському православному палестинському товариству путінського поплічника Степашина.

Втім, все це вже запитання до організаторів форуму.

А загалом, історія з візитом Зеленського до Єрусалиму демонструє кілька простих моментів. Зокрема, щодо того, що декілька разів підловивши офіс чинного президента та його прес-службу на "альтернативній правді", як то було із візитом до Оману, громадяни якось не дуже довіряють, наприклад, заявам про "змістовної зустрічі з Путіним не буде". Не зважаючи на те, що факт зустрічі спростовують як у Москві, так і в Києві. Не зважаючи, врешті, на те, що проти можливості "єрусалимської змови" протестує і здоровий глузд.

Інший момент, напевно, позитивний, полягає в тому, що в офісі президента навчилися бодай по мінімуму маневрувати, намагаючись уникнути неприємної ситуації. Негативний же момент полягає в тому, що наразі маневри президентської зовнішньополітичної команди, здається, полягають в більш чи менш вдалих спробах втечі від потенційної неприємної ситуації.

А ще історія з візитом до Ізраїлю, здається, стала хорошою демонстрацією того, що чимало популярних телеграм-каналів, котрі мають доступ до джерел інформації у вищих коридорах влади, займаються рівно тим самим, що й пересічні ЗМІ. Простіше кажучи – здіймають хайп на майже порожньому місці.